Інновації

У роботах Олени Пометун, А.О. Вербицького особлива роль у навчанні приділяється активним форматам і методам, які спираються не тільки на процеси сприймання, пам’яті, уваги, а передусім на творче, продуктивне мислення, поведінку, спілкування. Технології називають активними, оскільки в них істотно змінюється і роль того, хто навчає (замість ролі інформатора – роль менеджера), і тих хто навчає (інформація – не мета, а засіб для засвоєння дій і операцій навчального процесу.

Термін і визначення «інтерактивний» у сучасній літературі з проблеми нових підходів щодо організацій навчального процесу стосується до різних дидактичних категорій:

·                   Інтерактивне навчання

·                   Інтерактивні технології

·                   Інтерактивні методи

·                   Інтерактивні форми

Всі перераховані вище дидактичні категорії з використанням терміну «інтерактивний» не протиставляються самій природі цього феномена, тому що мають загальний суттєвий зміст –«діалектику взаємодії» . Взаємодія  як феномен реалізує себе і в навчанні, і у вихованні , і в технологіях, і в методах, і у відповідних організаційних формах і моделях.

Тому вважаю, що саме взаємодія повинна бути предметом особливої уваги.

Взаємодія – філософська категорія. (що відображає особливий тип відношення між об’єктами, коли кожний із об’єктів впливає  на інші об’єкти, приводять їх до змін і водночас зазнає впливу від кожного з цих об’єктів, що зумовлює зміни цього стану).

Педагогічна взаємодія організується і реалізується як взаємодія соціальна, яка є спілкуванням  принаймні двох суб’єктів, у якій систематично здійснюється їх вплив один на одного;  реалізується соціальна дія однієї людини до дій іншої; виявляється спільність розуміння ситуації.

У сучасну педагогічну лексику термін «взаємодія» увів Ю. Бабанський (80-і роки). Але пріоритет у науковому обґрунтуванні й використанні належить П. Каптереву. Він вперше в педагогічній науці знайшов у взаємодії діалектичну єдність зовнішнього і внутрішнього як «зовнішніх і внутрішніх сторін» педагогічного процесу:

Взаємодія – нова для педагогіки категорія, якою користуються часто, особливо в останні роки. У її зміст вкладаються філософський і соціальний зміст. Педагогічна взаємодія, на мою думку,- таке енергетичне інформаційне поле, яке виникає у спілкуванні  взаємодіючих суб’єктів і проявляються в само актуалізації  та самореалізації їх індивідуального особистісного потенціалу.

Взаємодія має дві сторони: зовнішню і внутрішню .

Зовнішня – задається вчителем. Це форма , схема рефлексії, обрані педагогом зі свого професійного набутку.

Внутрішня сторона проявляється як стимульована педагогом  потреба дітей само актуалізувати, само оцінювати інтерес до себе, своїх успіхів, досягнень, психічною організацією самого себе й інших учасників взаємодії. З психологічної  точки зору саме внутрішня взаємодія підсилює в дитині інтерес до самого себе, свого внутрішнього світу, місця свого «Я» серед інших, до «Я» однокласників і до дорослих ( як з позитивним, так і з негативним проявом).

У взаємодії, як у комунікативному полі, дитина більш чітко й осмислено сприймає і свій успіх, і поразку, невдачу. Останнє вона не сприймає як трагедію, особисту драму, оскільки саме у взаємодії вчитель підказує можливі варіанти просування дитини до успіху, допомагає йому зберегти і збільшити віру в самого себе, у свої здібності, перебороти труднощі, знайти сили і бути впевненим у своїх потенціальних здібностях.

Для залучення учнів до активного засвоєння знань на уроках біології використав цю технології що активізують пізнавальну діяльність, творчість.

За існуючого значного урізноманітнення технології в освіті, на мій погляд, перевагу слід надати методиці ,яка пропагує ІТН (інтерактивні технології навчання ). Вони дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту, учнів засвоюють усі рівні знання (розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку.).

Специфіка інтерактивної педагогічної взаємодії – у чисельності її моделей, обумовлених специфічною роллю як учителя, так і дітей: від традиційно відомих, у яких “працюють” особисті та механізм індивідуального і групового вибору дітьми спеціально підготовлених завдань для самостійного оволодіння навчального інформацією: завдань для закріплення інтелектуальних умінь і розумових дій вправ для самоперевірок, самоконтролю та самооцінки отриманих результатів .

В інтерактивній взаємодії по суті реалізуються такі феномени, які в інших видах взаємодії навіть і не виникають: діалогічна позиція як самого вчителя, так і учнів: діалогічне відношення до світу, до самого себе ( тобто який я є, яким можу бути, яким буду, якщо …), до іншого (я такий, як інші, кращий-гірший, можу-не можу, хочу- не хочу бути таким як інші);

Тільки в інтерактивній взаємодії формується психологічний результат у більшості або майже всіх його учасників. Досвід корифеїв педагогічної теорії і практики, таких як А.С  Макаренко, В.А. Сухомлинський, переконує саме в цьому.

Форми інтерактивної взаємодії являють собою один із максимальних варіантів соціокультурної ситуації розвитку, яка активізується зовнішньо (від педагога) і ініціюється внутрішньо (від самої дитини), перехід школяра з актуального рівня розвитку у зону найближчого розвитку і навпаки. Таким чином, інтерактивна взаємодія в більш значній мірі забезпечує індивідуальний особистісний рух дитини і її просування до успіху.

Провідна закономірність інтерактивної педагогічної взаємодії: чим різноманітніше зміст і технологія взаємодії впливають на емоційно-вольову, діяльнісно - інтелектуальну сферу особистості всіх суб’єктів, тим більш значущими будуть їх результати.

Змістовна структура педагогічної інтерактивної взаємодії

1.                Інформаційний компонент: інформація, необхідна мені як педагогові в організації інтерактивної взаємодії.

2.                Мотиваційний компонент для мене складається з:

·                   особистісна орієнтація як основа створення гуманістичних моделей взаємодії;

·                   позитивна спрямованість на можливий результат;

·                   прийняття інших, крім запланованих та прогнозованих результатів;

·                   створення комунікативного простору, комфортного психологічного поля для реалізації можливостей учасників взаємодії;

3. Діяльнисний компонент мій:

·                   спрямований на вивчення необхідної для вчителя інформації, що виявляється в узагальнених прийомах діяльності (аналіз, порівняння, зіставлення, конкретизація, узагальнення, синтез та ін.);

·                   проектувальна діяльність, спрямована на створення моделей взаємодії;

·                   прогностична діяльність, спрямована на прогнозування можливих результатів взаємодії в цілому, і конкретних цілей і задач з даним колективом дітей;

·                   комунікативна діяльність, спрямована на організацію і створення комунікативного поля що максимально задовольняє потреби учасників у самореалізації свого особистого «Я»;

·                   організаторська діяльність, спрямована на організацію взаємодії за допомогою активних та інтегративних технологій.

Розрізняють активні та інтерактивні технології педагогічної взаємодії.

Активні технології стимулюють інтерес до діяльності в інформаційно-значущому полі взаємодії і спрямовані на пошук інформації з метою самоствердження і самореалізації особистісного “Я” Ціль їхнього використання – розширити межі індивідуального інформаційного поля і допомогти дітям навчитися що, де, як потрібно зробити, щоб опанувати інформацією і пред’явити себе, як її носія та джерела.

Інтерактивні технології стимулюють потреби учасників взаємодії само актуалізувати свій потенціал і самореалізувати себе через пред’явлення свого індивідуального “Я” Ціль їхнього використання: і що і як потрібно для цього зробити, щоб реалізувати себе як значущу особистість.

Свій стиль діяльності в організації інтерактивних технологій педагогічної взаємодії формується поступово.

Він включає наступні характеристики, які на цій основі дозволяють прогнозувати створення моделі інтерактивної взаємодії.

Змістовні характеристики:

·                   Орієнтація на процес і результати взаємодії;

·                   Адекватність моделювання взаємодії прогнозованим і досягнутим результатам;

·                   Оперативність вибору технологій інтерактивної взаємодії та домінуючих методичних прийомів і засобів, включених у ці технології;

Рефлективність

Динамічні характеристики:

·                   Гнучкість у виборі технологій і технологічних підходів та рішень;

·                   Стабільність стосовно мінливих ситуацій і обставин;

·                   Стабільність емоційно позитивного відношення до дітей.

Результативні характеристики:

·                   Стабільність в учнів навичок навчання;

·                   Рівень інтересу учня до самого себе та педагога;

·                   Відношення дітей до самого процесу взаємодії.

Педагогічні здібності мають два взаємозалежні рівні: рефлексивний і проективний. Щоб створювати моделі інтерактивної взаємодії, я використовую їх сполучення як цілісність, що виявляється у співвіднесеності прогнозованих результатів з конкретно отриманими. Використовую критичність, творчість, світосприйняття учня.

Рефлективний рівень включає три види чутливості:

·                   Уміння бачити, який відгук знаходять у дитини як суб’єкта  взаємодії об’єкти реальної дійсності; уміння проникнути у внутрішній світ дитини, зрозуміти і оцінити її стан, не принижуючи її гідність, допомагаючи і підтримуючи її потяг до успіху та індивідуального особистого зростання;

·                   Уміння зрозуміти зміни, що відбуваються в дитині;

·                   Здатність бути самокритичним і розуміти свою роль, значення, обов’язки, відповідальність.

Проективний рівень включає в себе п’ять видів чутливості:

·                   Діагностична – до вимог освітньої системи, у якій працюємо;

·                   проектувальна – до тих змін, які повинні відбутися в особистісному рості дітей, у їхньому русі до успіху, в тих досягненнях, що можуть відбутися до моменту виходу школяра з даної освітньої системи; тих технологій і особистостей їхнього застосування, що сприяють цим змінам;

·                   конструктивна – чутливість до способів добору методів, методичних прийомів і засобів для моделювання технологій інтерактивної взаємодії;

·                   комунікативна – чутливість до вибору методів, прийомів і способів становлення взаємин у комунікативному просторі.

Щоб виділити і сформувати критерії результативності інтерактивної взаємодії, потрібно насамперед врахувати індивідуальний діапазон нарощування дитиною інтелектуальних сил і здібностей. Результатами інтерактивної педагогічної взаємодії можуть бути компетентність, ініціатива, творчість, саморегуляція, унікальність складу розуму.

Інтелектуальна компетентність – особливий вид організації знань, що забезпечує можливості прийняття ефективних рішень, у тому числі, і в екстремальних ситуаціях.

Інтелектуальна ініціатива — це бажання і потреба самостійно відшукувати нову інформацію, висувати ті або інші ідеї, опанувати інші області застосування творчих здібностей.

Інтелектуальна творчість — це процес створення суб'єктом нового для самого себе, заснованого на здатності висувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.

Інтелектуальна саморегуляція — уміння особистості цілеспрямовано планувати самостійну роботу й орієнтуватися на більш значущий результат щодо здобування знань.

Унікальність складу розуму. Одна із задач інтерактивної взаємодії, що випливає з її цілей — розвинути й максимально зміцнити в дитині почуття оригінальності, неповторності і самобутності.

 Найбільш значущий критерій результативності інтерактивної взаємодії

придбаний школярем ментальний досвід.

Ментальний досвід школяра розвивається за наступною схемою: дитина — носій ментального досвіду — особливості його ментального досвіду як адресат взаємодії в умовах освітнього простору школи — механізми інтелектуального розвитку, в умовах суспільства.

При цьому враховується, що кожна дитина має свій індивідуальний діапазон нарощування інтелектуальних сил і здібностей.

У традиційній взаємодії учитель виконує роль фільтра, який пропускає через «себе» інформацію і вже «просіяну» пред'являє її учневі. В інтерактивній взаємодії він виконує роль помічника у пошуку відповідей; він є також джерелом інформації, але одним із декількох або навіть багатьох. Принципово змінюються функції вчителя: він стає помічником, супроводжуючим школяра на всьому його шляху просування до успіху і особистісного росту.

Кооперативне навчання
Ситуативне	Інтерактивне навчання	Опрацювання дискусійних питань
Колективно - групове навчання

Інтерактивне навчання приводить до збільшення відсотка засвоєння матеріалу.

Найбільші результати дають такі інтерактивні вправи: дискусійні групи, практика через дію, навчання інших.

Інтерактивне навчання - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Застосування у навчальному процесі інтерактивних технологій залежить від певних умов:

-         наявності мотивації навчання;

-         особистого досвіду учнів;

-         атмосфери взаємоповаги;

-         визначення цілей навчання;

-         активного залучення учасників до процесу навчання;

-         врахування здібностей (темперамент, сприймання, увага);

-         надання можливості самореалізації її самоконтролю учасникам навчального процесу.

Цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50%)

Структура інтерактивного заняття

Етапи уроку	Назва етапу	Кількість часу
І етап	Комунікативні вправи (криголами)	2 хв
II етап	Мотивація	3 хв
III етап	Знайомство з очікуваними результатами	З хв
IV етап	Надання необхідної інформації	5 хв
V етап	Інтерактивна вправа	27 хв
VI етап VII етап	Домашнє завдання	2хв
	Підведення підсумків	Зхв

I        Етап уроку

Для успішної роботи та створення сприятливої атмосфери запроваджую комунікативні вправи, обов'язково включаю "Правила" (2 ХВ.).

Приймаючи "Правила" слід запитати в учасників: "Навіщо необхідні правила?" і запропонувати правила, які є типовими і для наступних занять:

-          приходити вчасно;

-          говорити коротко, не перебиваючи інших;

-          відверто висловлювати власну думку;

-          бути позитивними;

-          працювати старанно.

Запитати чи всі погоджуються з такими правилами, та будуть їх дотримуватися.

II       Етап уроку - мотивація (.4 хв.).

Ознайомлення учнів з планом уроку. Сфокусували увагу на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми. Використовую запитання, короткі оповідання, цитати, або завдання, проблемні ситуації.

ІІІ Етап уроку- знайомство з очікуваними результатами (3 хв.):

-        оголошую тему заняття;

-        визначити чого очікуємо від заняття;

-        формування мети уроку.

Мета цього етапу - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і чого від них чекає вчитель.

IV Етап уроку- надання необхідної інформації

(5 хв.).

Учням надається певна інформація, щоб вони змогли виконувати практичні завдання. Для цього етапу можливо використовувати бесіду, міні-лекцію, роботу з роздатковим та довідковим матеріалом, презентацію проектів, або домашнього завдання. Особливу увагу необхідно приділити практичному значенню інформації, прокоментувати наукові терміни. На цьому етапі уроку має сенс проведення рефлексії у вигляді невеликого опитування.

V Етап уроку - інтерактивна вправа (27 хв.).

Розв'язання пізнавальних завдань.

Мета - практичне засвоєння матеріалу, спочатку вчитель розповідає учням про мету вправи, про правила, про послідовність дій та обсяг часу на виконання завдань, тобто відбувається інструктування.

Далі проходить об'єднення в групи і розподіл ролей.

Форми об'єднання учнів можуть бути різноманітними.

А. До кооперативного навчання можна включити:

1.                Робота в парах

Робота в парах. Колективний спосіб навчання, при якому об'єднані в пари учні навчають один одного в процесі організованого діалогу. Склад пар змінюється.

Наприклад, на кольорових аркушах паперу (на 30 учнів - 6 кольорів ) надруковано текст і за абзацами розрізано.

Учні опрацьовують тексти за планом:

-          Прочитайте свій текст

-          Знайдіть учасника зі смужкою такого самого кольору

-          Розкажіть один одному свою інформацію

Вчитель  по закінченню завдання проводить рефлексію за планом:

-          З якою інформацією ви ознайомилися?

-          Перекажіть її.

-          Ви дізналися про щось нове?

-          Скільки разів ви розповідали свою інформацію?

-          Скільки разів ви почули чужу?

-          Яка інформація вам більше запам'яталася (своя чи чужа )?

-         Хто ще хоче висловити свою думку?

-         Як вам працювалося?

-         Назвіть основні положення з вашого тексту.

Під час такої діяльності пригадування інформації відбувається в коректній формі, всі працювали над повторенням та закріпленням матеріалу, а хто й отримав нові знання.

2.                Робота в малих групах

Колективна форма навчальної діяльності учнів включає роботу в малих групах учнів, об'єднаних навчальною метою. За такою організацією навчання вчитель опосередковано керує роботою кожного учня, через завдання для всієї групи. Кооперація - це спільна діяльність для досягнення загальних цілей.

Коли ми починаємо роботу з малими групами, необхідно:

1.     Швидко об'єднати учнів та учениць в малі групи (5- 6 осіб)

2.     Ознайомити їх із ролями, які вони можуть виконувати.

3.     Дати кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

-         можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;

-         необхідно дотримуватись одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагаються обговорювати ідею, а не особи учнів, які висловили цю ідею;

-         утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

-         намагаються в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

4.     Дати час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надати кожній групі потрібну допомогу.

5.     Запропонувати групам представити результати роботи.

6.     Прокоментувати роботу груп.

3.      Діалогічне навчання

Організація бесіди між двома особами, яка має на меті пізнання сутності предмета чи явища в процесі обміну думками учасників спілкування.

Б До технології опрацювання дискусійних питань входять:

1 Дебати.

Учні залучаються до обговорень суперечливих поглядів на одну і ту саму проблему.

2 Дискусія.

Цей метод навчання передбачає організацію спільної мовної діяльності з метою пошуку ефективного розв'язання певної проблеми та спірних питань.

Вирішення проблем.

Проблемна ситуація - обставина, коли перед учнями постають нові умови й інформація, за яких вони не можуть прийняти рішення на основі своїх власних знань і досвіду, а тому мають відшукувати нову інформацію і набувати новий досвід.

Аналіз проблеми - що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв'язанні? Якої інформації мені бракує і де її можна отримати?

4 Займи особисту позицію.

Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечну тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Порядок проведення:

1.     Розмістити плакати в протилежних місцях кабінету. На одному з них написано "Згоден", на іншому - "Не згоден" (варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, "Пробувати наркотики заборонено" і "Пробувати наркотики дозволено всім.").

2.     Вивісити правила проведення вправи та обговорити їх.

3.     Попросити учеників стати біля відповідного плакату залежно від їхньої думки щодо обговореної проблеми.

5.     Довільно вибрати кілька учасників і попросити їх обґрунтувати свої позиції.

6.     Після викладу різних точок зору запитати, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плакату. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.

7.     Попросити учасників назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

5 Мікрофон.

Метод "Мікрофон" дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

В До технології групового навчання учнів входять:

І.Мозкова атака

"Мозковий штурм" - це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що добре використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом виявлення думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

Порядок проведення:

1.     Запропонувати учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та невимушено.

2.     Визначити основні правила.

3.     Повідомити їм проблему, яку треба вирішити.

4.     Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

5.     Запитайте їх по черзі надходження. Не вносити в ідеї ніяких корективів.

6.     Спонукати учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.

7.     Намагайтеся не допускати глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8.     Продовжувати доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9.     На закінчення обговорити та оцінити запропоновані ідеї.

2 Метод проектів.

Система навчання, за якою учні набувають знань, умінь і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, що постійно ускладнюються. Під час роботи за методом проектів на чільне місце ставиться самодіяльність учнів та їхня активність,ініціативність, захопленість. Проекти можуть бути індивідуального, групового, чи колективного характеру.

З Групова робота.

На уроці групова робота є формою організації навчально-пізнавальної діяльності за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об'єднані в малі групи, виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога. Групи не залишаються постійними, оскільки це може призвести до винекнення груп різного рівня успішності.

Г. Ситуативне моделювання включає складові:

1 Метод дослідження об'єктів на моделях аналогах.

-          побудова і вивчення моделей реально існуючих предметів і спеціально сконструйованих;

-          у навчанні моделі розуміють як зміст, що треба засвоїти, як засіб засвоєння.

2 Ділова гра.

Імітація  ситуації з  моделюванням  професійної  чи  іншої діяльності, шляхом гри за попередньо повідомленими правилами.

З Стимуляційні ігри (стимуляції).

Це створення вчителем ситуації - під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному та політичному житті.

Звичайно треба пам'ятати, що кожна стимуляція спрощує дійсність, бо інакше неможливо було б провести її на уроці.

4 Гра рольова.

Групова гра характеризується тим, що діти беруть на себе різноманітні соціальні ролі, у соціально створених сюжетних умовах.

5 Гра сюжетна.

В сюжетній грі учні відтворюють сюжети із реального життя людей чи художньої літератури.

6 Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки).

Порядок проведення:

1.    Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична правда потребує ретельної підготовки;початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2.    Не чекати відшліфованої гри з самого початку. Дати учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінювати види діяльності.

3.    У цих стратегічних діях є чотири основні елементи:

а)  попереднє планування і підготовка вчителя;

б) підготовка і тренінг учнів;

в)  активна участь класу в проведенні вправи;

г)  ретельне обговорення і міркування з приводу вправи.

VI  Домашнє завдання (2 хв.)

VII   Етап уроку- підведення підсумків, (3 хв.).

Мета - обговорення задля усвідомлення зробленого на уроці.

Повертаємося до "Очікуваних результатів", записаних на дошці або у зошитах. Методом незакінченого речення, "Після заняття я (зможу, отримав знання, навчився, отримав уміння)", підсумовуємо урок.

***

Для успішного проведення уроків за інтерактивними технологіями необхідно дотримуватися певних правил і структури інтерактивного заняття. Необхідно, щоб всі учні могли бачити один одного. Ні в якому разі не можна допускати, щоб хтось знаходився за колом, був стороннім, не брав участі в роботі.

Усі учасники заняття повинні бути позитивно налаштованими. Треба обходитись без частки "не", уникати виразів "розподіляйтеся на групи". Учасники навчального процесу ОБ'ЄДНУЮТЬСЯ у пари , трійки, групи тощо.

Усе, що пропонують учасники навчального процесу, має бути прийняте і обговорене.

Викладач на занятті лише допомагає опанувати інформацію учням і прийняти власні рішення, зробити висновки тощо.

Рішення груп та окремих особистостей треба сприймати серйозно, що допомагає розвивати навички критичного мислення.

Під час дискусії не може бути домінування будь-кого над групою.

Треба уникати закритих питань, тобто таких, на які можна дати відповідь "так" або "ні". Важливо демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання та відповідь. Це стимулює присутніх і надалі ділитися своєю інформацією.

Загальна схема інтерактивної вправи

Рефлексія

Обдумування, обговорення запис відповідей пояснення

Вступна бесіда, знайомство з інструкцією

 

 Я обов'язково даю завдання, називаю проблему, або  запитання. Далі відбуваються процеси обдумування, обговорення, запис відповідей, пояснення. І обов'язково я даю можливість відрефлексувати:

"Що було важко?"

"Що було цікавім?" "Як вам працювалося над нетиповим питанням ?"

Інтерактивна технологія дає позитивні результати росте зацікавленість, якість знань, учні виборюють перемоги в олімпіадах.

Таким чином інтерактивні технології навчання спрямовані на задоволення особистісних потреб учнів - суб'єктів навчальної діяльності. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу, лідера групи учнів. Учні ж повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепцію і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах формувати та відстоювати особисту думку.